Узагальнення судової практики розгляду клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження

Питання, пов’язані з застосуванням заходів забезпечення кримінального провадження, врегульовані розділом II Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно ст.ст. 131, 132 КПК України метою застосування заходів забезпечення кримінального провадження є досягнення дієвості цього провадження. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження є доведення слідчим або прокурором того, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

При цьому для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є:

1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід;

2) накладення грошового стягнення;

3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом;

4) відсторонення від посади;

5) тимчасовий доступ до речей і документів;

6) тимчасове вилучення майна;

7) арешт майна;

8) затримання особи;

9) запобіжні заходи, до яких згідно ст. 176 КПК України належать:

- особисте зобов'язання;

- особиста порука;

- застава;

- домашній арешт;

- тримання під вартою;

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України, а саме:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

У період з моменту набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України до 1 липня 2013 року на розгляд слідчих суддів Миргородського міськрайонного суду Полтавської області (Гриб М.В., Чернюк В.Д.) надходили клопотання слідчих про застосування таких заходів забезпечення кримінального провадження:

1. Про тимчасовий доступ до речей і документів надійшло 21 клопотання. З них задоволено - 15, відмовлено – 6. Причинами відмови у задоволенні клопотань було те, що всупереч вимогам п.2 ч.5 ст.163 КПК України слідчий у своєму клопотанні, як і сторона обвинувачення у судовому засіданні не навели будь-яких доказів чи підстав вважати, що документи, до яких він прохає тимчасовий доступ, самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні. Крім того, окремі вимоги клопотань не охоплюються поняттям тимчасовий доступ до речей і документів, визначеним ч.1 ст.159 КПК України і виходять за межі повноважень слідчого судді, визначених ст.ст. 163-164 КПК України. Також серед недоліків клопотань зазначались відсутність процесуальних документів, що підтверджують повноваження прокурора, з яким погоджене клопотання, не зазначення назви, опису чи інших відомостей, які дають можливість визначити індивідуальні ознаки документів, до яких повинен бути наданий тимчасовий доступ, не зазначення прізвища, ім’я та по батькові особи, якій повинен бути наданий такий доступ. Ухвали не оскаржувались, оскільки відповідно до ст.309 КПК України оскарженню не підлягають;

2. Про арешт майна надійшло 2 клопотання, у задоволенні обох відмовлено. Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову. Причинами відмов стало те, що санкціями статей КК України, за якими внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальні провадження, конфіскація майна не передбачена і під час розгляду питання про застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження сторона кримінального провадження не надала слідчому судді доказів того, що маються підстави для забезпечення цивільного позову. Крім того, не було наведено доказів того, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, перебуває у власності підозрюваного. В апеляційному порядку ухвали слідчих суддів не оскаржувались.

3. Про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання надійшло 8 клопотань. З них задоволено повністю – 2 , задоволено частково – 5, відмовлено – 1. Часткове задоволення клопотання полягає в тому, що суд, керуючись положеннями ч.3 ст194 КПК України, вважаючи не доведеними обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини 1 ст.194 КПК України, не покладає на підозрюваного обов’язки, передбачені, ч.5 ст.194 КПК України, наведені слідчим у клопотанні, а зобов’язує підозрюваного прибувати за кожною вимогою до слідчого відділення Миргородського МВ УМВС України в Полтавській області. Причиною відмови у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання щодо неповнолітнього підозрюваного по ст.ст. 185 ч.3, 162 ч.1 ОСОБИ_1 стало те, що слідчим у клопотанні зазначено серед ризиків, передбачених ст.177 КПК України можливість вчинити інші кримінальні правопорушення, але воно не містить посилання на матеріали, що підтверджують наміри та можливість вчинювати підозрюваним інші правопорушення і в судовому засіданні належних і допустимих доказів цього не наведено, а інші мотиви, наведені слідчим, не віднесено законом до таких ризиків. Крім того, до матеріалів клопотання не долучено спеціального повноваження на здійснення досудового розслідування щодо неповнолітнього підозрюваного слідчим, який звернувся із клопотанням, що вказує на грубе порушення вимог ч.2 ст.484 КПК України. Ухвали не оскаржувались, оскільки відповідно до ст.309 КПК України оскарженню не підлягають.

4. Про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту надійшло 1 клопотання відносно ОСОБИ_1 , підозрюваного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. Клопотання задоволено частково, на підставі положень ч. 3 ст. 194 КПК України зобов’язано підозрюваного прибувати за кожною вимогою до слідчого відділення Миргородського МВ УМВС України в Полтавській області. Причиною часткового задоволення клопотання зазначено те, що прокурором доведено лише наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, але не доведені обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини 1 ст.194 КПК України, зокрема клопотання слідчого взагалі не містить посилання на матеріали, що підтверджують можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування і суду чи можливість його незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні або вчинити інше чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а відповідні припущення слідчого та прокурора в судовому засіданні не доведені належними і допустимими доказами. Крім того, взагалі не обгрунтована недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів. (ухвала від 18 червня 2013 року слідчого судді Чернюка В.Д.). Вказана ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалася.

5. Про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою надійшло 2 клопотання. З них задоволено частково -1, відмовлено у задоволенні – 1. Так, клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБИ_1 , підозрюваного по ст.307 ч.2 КК України, задоволено частково, обрано відносно підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту з тих підстав, що такий ризик, як можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду є обгрунтованим, оскільки ОСОБА_1 на території м.Миргорода чи Миргородського району не зареєстрований, є громадянином іншої держави. Решта ризиків, наведених у поданні, не підтверджені у клопотанні з посиланням на конкретні матеріали, які до нього долучені, та не доведені належними і допустимими доказами прокурорами (ухвала слідчого судді Чернюка В.Д. від 06 червня 2013 року). Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 19 червня 2013 року вказана ухвала слідчого судді залишена без змін, а апеляційна скарга прокурора – без задоволення.

Причиною відмови у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно неповнолітнього ОСОБИ_1 , підозрюваного по ст.307 ч.2 КК України, стало те, що клопотання слідчого, всупереч положенням п.5 ч.1 ст.184 КПК України взагалі не містить посилання на матеріали, які підтверджують наміри чи можливість неповнолітнього підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи знарядь вчинення злочину, продовжити злочинну діяльність, а гіпотетичні припущення про це слідчого в поданні та прокурорів у судовому засіданні не доведені належними і допустимими доказами. Згідно матеріалів, долучених до клопотання слідчого, неповнолітній підозрюваний має постійне місце проживання та навчання, за якими характеризується посередньо, проживає у повній сім’ї, раніше не засуджувався, даних про його перебування на обліку у кримінальній міліції у справах дітей не надано. За клопотанням захисту, оскільки батьки неповнолітнього підозрюваного взяли на себе письмове зобов’язання забезпечити його належну поведінку, неповнолітнього підозрюваного передано під нагляд батьків (ухвала слідчого судді Чернюка В.Д. від 6 червня 2013 року). Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 19 червня 2013 року апеляція прокурора залишена без задоволення, а вказана ухвала слідчого судді - без змін.

Клопотання про застосування інших заходів забезпечення кримінального провадження, або про зміну, продовження та скасування заходів забезпечення кримінального провадження у вище вказаний період слідчими суддями не розглядались.

При розгляді клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчі судді дотримувалися вимог ст.ст. 163, 164, 172, 186, 193 КПК України щодо порядку та строків їх розгляду. Проблемних питань при цьому у слідчих суддів не виникало.

Статистичні дані щодо розгляду клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчими суддями Миргородського міськрайонного суду Полтавської області у період  з 20.11.2012р. до 01.07.2013р. можна викласти у вигляді таблиці:

Голова Миргородського

 міськрайонного суду                                                                                          М.В. Гриб