Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
1. Питання про забезпечення позову при вирішенні спорів у цивільному судочинстві регулюється статтями 151-155 ЦПК України та постановою № 9 від 22.12.2006 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову». Проблемні питання які виникли при застосуванні вказаних положень законодавства викладені у 8 пункті узагальнення.
2. За вказаний період в провадженні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області було розглянуто шістнадцять заяв про забезпечення позову, із них:
- по п’яти заявам про забезпечення позову було відмовлено у їх задоволенні;
- дві заяви про забезпечення позову були повернуті заявнику;
- дев’ять заяв про забезпечення позову були задоволені.
3. По дев’яти справам Миргородським міськрайонним судом Полтавської області були вжиті заходи забезпечення позову на прохання осіб, які беруть участь у справі, по таких категоріях справ:
А) спори, що виникають із житлових правовідносин - 1 справа;
Б) спори про спадкове право – 1 справа;
В) спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу – 4 справи;
Г) спори про право власності та інші речові права про приватну власність – 2 справи;
Д) спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичної або юридичної особи – 1 справа.
4. Види забезпечення позову, що застосовувалися судом:
- арешт на майно та грошові кошти – 7 ухвал;
- заборона вчинення певних дій - 2 ухвали.
5. Під час розгляду справ по суті питання заміни забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову не вирішувалися.
6. Дві ухвали Миргородського міськрайонного суду Полтавської області про відмову у забезпеченні позову були оскаржені в апеляційному порядку:
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБИ_2 про поділ майна подружжя. Позивачка у поданій до суду заяві просила в порядку забезпечення позову накласти арешт на майно (побутові прилади, меблі, посуд), яке відповідач самовільно вивіз зі спільної квартири. Ухвалою суду від 01.10.2013 року у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено, оскільки суд не вбачає достатніх підстав для її задоволення, так як забезпечення позову не буде перешкоджати або робити неможливим виконання рішення суду.
Скарга на ухвалу про відмову у забезпеченні позову від 01.10.2013 року в апеляційному суді по суті не розглядалася та була повернута ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 21.11.2013 року апелянту ОСОБІ_1, через не усунення недоліків, зазначених в ухвалі апеляційного суду про залишення скарги без руху від 25.10.2013 року.
2. ОСОБА_1 разом із позовною заявою до ОСОБИ_2 та МП_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності відповідачам в межах заявленої суми позовних вимог.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду від 02.10.2013 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. З метою забезпечення позову накладено арешт на нежитлову будівлю перукарню, зареєстровану за ОСОБОЮ_2 та нежитлове приміщення № 1, зареєстроване за МП_1.
В частині накладення арешту на рухоме майно, що належить відповідачам відмовлено у зв’язку із відсутністю інформації, щодо зареєстрованого за ними на праві власності рухомого майна. Вищезазначена ухвала була оскаржена відповідачами ОСОБОЮ_1 та МП_1 в апеляційному порядку.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 19.11.2013 року ухвалу Миргородського міськрайонного суду від 02.10.2013 року залишено без змін, оскільки, Миргородський міськрайонний суд дійшов вірних висновків щодо наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на належне відповідачам нерухоме майно, та не обмежував здійснення господарської діяльності відповідача у будь-який спосіб відносно належного їм нерухомого майна.
7. В судовій практиці Миргородського міськрайонного суду Полтавської області за 2013 рік випадків передбачених ст. 155 ЦПК України - відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, та повернення предмета застави не було.
8. Спірні питання, що потребують роз’яснення:
1. Відповідно до ч.6 ст. 154 ЦПК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили, чи потрібно додатково виносити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову, коли справа вже розглянута і рішення суду набрало законної сили але в рішенні не зазначено про скасування заходів забезпечення позову?
2. Чи має право суд при вирішенні питання про забезпечення позову з власної ініціативи (у разі відсутності клопотання заявника) встановлювати інформацію щодо наявності рухомого та нерухомого майна у особи, докази вартості цього майна з метою з’ясування співмірності з позовними вимогами?
3. При забезпеченні позову надавати перевагу накладенню арешту на рухоме чи на нерухоме майно, якщо вартість рухомого та нерухомого майна є співмірною з позовними вимогами?
Заступник голови Миргородського
міськрайонного суду Ю.В. Сидоренко
Виконавець помічник судді Брилліантова А.С.
_03_03.png)
